Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
Тернопільські печери спричинили масову загибель кажанів у США
Печери на Тернопільщині стали джерелом смертельної хвороби для американських кажанів. Деякі види втратили до 90% своєї популяції через грибок, який потрапив до США з українських підземель. Міжнародні вчені опублікували дослідження в журналі Nature про походження синдрому білого носика. Вони з'ясували, що туристи переносили спори грибка Pseudogymnoascus destructans на своєму спорядженні з Оптимістичної та Озерної печер у 1990-2000 роках. Грибок виявився катастрофічним для американських кажанів, які не мали до нього імунітету. Європейські кажани переносять цю хворобу значно легше через природний захист, який виробився протягом тисячоліть. Науковці дослідили 5500 зразків грибка з 27 європейських країн. Генетичний аналіз підтвердив, що подільські печери є первинним джерелом варіанту Pd-1. Існує ще небезпечніший тип грибка під назвою Pd-2. Масова загибель кажанів порушила природний баланс у США. Без цих тварин різко зросла кількість комах-шкідників на фермах. Тому американські фермери змушені частіше використовувати отруйні речовини для боротьби з […]
У Тернополі в ДТП перекинулось авто (фото, відео)
У Тернополі на Об'їзній сталася аварія, унаслідок якої один з автомобілів перекинувся. Зіткнення відбулось 30 травня близько 20 години. Як повідомили у патрульній поліції, ДТП сталася за участю двох транспортних засобів — буса Renault та легкового автомобіля Volkswagen. "Патрульні з’ясували, що водій буса Renault, рухаючись у лівій смузі, мав намір перелаштуватися в праву смугу, де рухався автомобіль Volkswagen. У результаті цього маневру водій Renault створив аварійну ситуацію для водія легковика, однак щоб уникнути зіткнення, водій авто Volkswagen здійснив різкий маневр праворуч, внаслідок чого наїхав на металеву огорожу, після чого автомобіль перекинувся. На щастя, водії не травмувалися. На водія транспортного засобу Renault патрульні склали протокол за ст. 124 КУпАП (вчинення ДТП)," - повідомила старша інспекторка патрульної поліції області Віталія Щупляк.
На підприємстві Тернопільщини моторошною смертю у цистерні загинули троє чоловіків
У селі Мишковичі під Тернополем сталася трагедія на місцевому підприємстві. Троє робітників загинули під час роботи в цистерні. За словами місцевих жителів, спочатку вниз спустився один працівник. Коли йому стало зле, на допомогу пішов другий робітник, який також знепритомнів, а потім спробував врятувати їх третій чоловік. Про це пише ZAXID.NET. Усі троє чоловіків померли. Поліція та рятувальники прибули на місце події. «Правоохоронці з'ясовують причини смерті людей. Медики намагалися врятувати чоловіків, але реанімація не допомогла», – повідомили в пресслужбі поліції. Староста села Іван Пастух підтвердив, що всі загиблі жили в Мишковичах. Більше деталей він не розповів. Поліція поки не називає підприємство, де сталася трагедія. З цистерни взяли зразки повітря для аналізу, а тіла загиблих направили на експертизу до судмедекспертів. Слідство встановлює точні обставини смерті робітників. Фото ілюстративне
Як святкували останній дзвоник у школах Тернополя (фото, відео)
29 та 30 травня у школах Тернополя пролунав останній дзвоник 2024-2025 навчального року. Цей особливий день завершив для учнів черговий етап навчання та відкрив двері до довгоочікуваних літніх канікул. Попри війну, навчальні заклади міста зуміли організувати урочисті заходи для своїх випускників та школярів. Традиційне свято, яке символізує завершення навчального року, цьогоріч відбулося в особливій атмосфері - з думками про майбутнє, подякою вчителям та вірою в перемогу. У репортажі "Терміново" ви побачите, як проходили урочистості в різних школах обласного центру, які емоції переживали учні, вчителі та батьки, і як тернопільські школярі прощалися з черговим навчальним роком. Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-правовий ліцей № 2 https://youtube.com/shorts/LEX3P81IfBM?feature=share https://youtube.com/shorts/RzMBd1e1des?feature=share https://youtube.com/shorts/v1wo_gQBsFE?feature=share Тернопільська спеціалізована школа № 17 https://youtu.be/BwYQzH-d0Xc Тернопільська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №3 https://youtube.com/shorts/tN7Y6C6C204?feature=share https://youtube.com/shorts/LRdAPHFlozw?feature=share Тернопільська загальноосвітня школа № 24 Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22
Криптовалюти нового покоління: чи зможуть старожили витримати конкуренцію?
Світ криптовалют змінюється з шаленою швидкістю. Якщо ще кілька років тому більшість обговорень зводилася до Bitcoin та Ethereum, то сьогодні на ринку представлено сотні проєктів, кожен із яких претендує на звання "революційного". Однак у цьому океані цифрових активів деякі "старожили" не лише не здають позицій, а й навпаки — демонструють стійкість, яка дивує навіть досвідчених аналітиків. Серед таких — XRP (також знаний як Ripple) та Litecoin. Чому криптовалюти старої генерації все ще важливі? Попри появу нових токенів і блокчейн-мереж із надсучасними функціями, багато інвесторів не поспішають відмовлятися від перевірених часом рішень. Це можна порівняти з класичними акціями у фондовому світі — Apple, Microsoft чи Coca-Cola завжди мають місце в портфелі обережного інвестора. Так само і litecoin валюта зберігає довіру за рахунок своєї передбачуваності, простоти та технічної стабільності. Вона часто використовується для дрібних транзакцій і служить надійним інструментом для тестування нових […]
Білий колір у головній ролі — стильні білі жіночі кросівки — як їх комбінувати?
Білі кросівки вже давно перестали бути винятково спортивним взуттям, оскільки сьогодні вони з’являються в майже кожному жіночому гардеробі. Це взуття універсальне, зручне, та легко комбінується з одягом різного стилю та сезону. Але попри всю їхню простоту, саме через це багато хто стилізує їх невдало. У цій статті розберемо, з чим носити білі кросівки у 2025 році, як відрізняються класичні, спортивні, кеди й ретро-моделі, а також поділимося простими порадами з догляду, щоб вони залишались білими не лише в перші дні після покупки. З чим носити білі кросівки у 2025 році? Одна з головних переваг білих кросівок це універсальність, але не всі білі пари однакові, тому тут важливо не помилитися. Тож, щоб виглядати актуально, важливо не просто мати білі кросівки, а розуміти, яка саме пара перед вами — і як найкраще її стилізувати. Розберемо поширені варіанти по черзі. Класичні білі кросівки Це […]
