Вже як пів року підприємство DELTA FOOD працює на Тернопільщині. Як це позначилося на виробництві й персоналі, що набула компанія, а що втратила, чи з’явилися в новому краї нові можливості – про все докладно розповів виконавчий директор Тарас Кутко.
– Якщо озирнутися назад, на 6 місяців роботи на Тернопільщині, які можете назвати знакові перемоги й успішне подолання складнощів?
Найперше, чим пишаємося, – ми зуміли організувати виробничий майданчик на новому місці, не зупиняючи процесу постачань продукції клієнтам. До того ж у найкоротші терміни. Це було мегазавдання.
Нам вдалося не лише втриматися на ринку, а й збільшити свої продажі.
Було багато інвестовано в нове обладнання. Щоб організувати процес виробництва, ми вклали не один мільйон гривень. Закупили дорогу систему очищення води – осмос, облаштували систему вентиляції. Придбали варильне обладнання, завдяки якому незабаром запустимо проєкт з виробництва кетчупів і соусів червоної групи. А ще 2 фасувальних станки.
Після переїзду в Тернопіль перед нами щодня поставали нові виклики: відсутність світла, проблеми з постачанням сировини, соняшникової олії, матеріалів. Тож ми вирішили мати 2 виробничих майданчики – в Запоріжжі й Тернополі, щоб диверсифікувати ризики. І це дійсно спрацювало!
Через вимкнення електрики довелося купити 2 генератори, які дають змогу автономно працювати як у Запоріжжі, так і в Тернополі.
– Ви самі з Тернополя і знаєте цей край. Чи відрізняється ведення бізнесу тут і в Запоріжжі?
Коли почали набирати персонал на Західній Україні, то помітили відмінність: працівників зі сходу простіше організувати, вони дисциплінованіші. Тоді як місцевих працівників треба більше мотивувати на роботу. Хоча працелюбні й ті, і ті в однаковій мірі. Чому так – не знаю. Ніби й можливості працювати за кордоном у тернопільчан зараз немає і якихось особливих фінансових надходжень, щоб обирати, вагатись, торгуватись – теж. Припускаю, це через те, що практично всі мають домашні господарства, які забезпечують мінімальну стабільність. Саме тому місцеві жителі спокійніше ставляться до роботи.
А от щодо взаємодії з місцевою владою, то проблем не було. Ми постійно з нею комунікуємо, бо Тернопільщина – це новий майданчик, тут потрібно вибудовувати зв’язки з різними органами, щоб вони допомагали спростити нам роботу. До нас доволі лояльно поставилися, пішли на зустріч. Можливо, через те, що ми релоковане підприємство.
– Якась частина співробітників приїхала з вами із Запоріжжя. Чи й досі ці люди працюють в компанії?
Більшість працівників, які переїхали в Тернопіль, залишаються тут працювати, за що ми їм дуже вдячні. Ці люди наразі є опорою, бо мають досвід, яким можуть поділитися з новими співробітниками. Для нас вони дуже цінні, й ми намагаємося зберегти їх.
– Які основні запити надходять від працівників?
Життя простішим не стає, тож в основному це збільшення матеріальної винагороди. А ще розв’язання питання, як дістатися до заводу. Поки ми самостійно організовуємо розвозку персоналу. Але наше виробництво розташоване в індустріальному парку, перспективи розвитку якого є важливим не лише для нашого підприємства, а і для регіону. Тож сподіваємося на допомогу влади в організації регулярних рейсів. Наявність міського транспорту допоможе людям з різними графіками робочого часу вчасно дістатися до роботи.
Далі є запит на організацію оптимальних умов праці. Оскільки ми продовжуємо будівництво й монтаж обладнання, в цеху й досі проводяться роботи, – це створює певний дискомфорт для персоналу.
Я розумію, що колектив новий, тож в мене теж є свій запит. Створити гарний мікроклімат в команді, а для цього треба сформувати її кістяк.
– А які цінності сповідує компанія стосовно ведення бізнесу, роботи з людьми?
Передусім робити якісний добрий продукт, який хочеться споживати самому, й при цьому зберегти всі традиції його виготовлення.
Велику увагу приділяємо роботі з персоналом. Люди є основною цінністю, без них ми нічого не варті. Без правильних людей не житиме й продукт.
Ми велика сім’я, і проводимо на роботі більше часу, ніж вдома. Тож треба забезпечити належні умови, щоб співробітнику було комфортно перебувати в цеху, він хотів працювати, був продуктивним. А результатом цього є відмінний продукт, ефективна робота й задоволений клієнт.
– Чи може підприємство бути містоформувальним? Які переваги отримуватимуть містяни від розвитку DELTA FOOD?
Щодо міста загалом, то ми сприяємо підвищенню його ділової активності, адже надаємо та створюємо робочі місця. В людей з’являється ресурс, яким вони можуть розпоряджатися. Це все збільшує грошову масу. А ще наше виробництво – це податки, що наповнюють міську казну й забезпечують соціальний сектор.
Тож чим більше буде таких підприємств, як наше, тим краще для міста й людей. Це створює конкуренцію робочих місць, що змушує роботодавців підіймати рівень зарплати. Це змушує бізнес рухатись, вдосконалюватися, щоб залишатися конкурентоспроможними на ринку.
Ми готові брати участь в розробленні чи впровадженні інфраструктурних проєктів міста. Виступати стейкхолдерами в проєктних університетських групах, де студенти-випускники, аспіранти опрацьовують теми менеджменту, управління персоналом, економіки підприємництва. Ми готові бути учасниками, надавати свою інфраструктуру, аби ці студенти, майбутні науковці, аналізували й удосконалювали процеси, які спонукатимуть такі підприємства, як наші, до розвитку.
– А як ви оцінюєте перспективи розвитку чи зміни в категорії майонезів у відповідь на запит споживачів? Є якісь нові тренди?
Наразі ринок майонезів нам зрозумілий, як і його перспективи. А от ринок соусів сьогодні достатньо динамічний. Молоде покоління людей не хоче витрачати час на приготування їжі, тому є запит на швидке харчування, в тому числі на готові соуси різних смаків. Ця категорія останніми роками дуже активно розвивається, тому нам є до чого прагнути та над чим працювати. Є за що боротися. Конкуренція сильна, ми не є лідерами ринку, але воліємо стати одним з них.
– Є зміни в споживанні майонезів і кетчупів через війну?
Якщо говорити конкретно про нас і з цієї позиції оцінювати ринок, то споживання продукції DELTA FOOD зросло! Навіть попри великий відтік населення за кордон через війну. Попри окуповані території, на яких ми мали хорошу представленість, і попри те, що ці регіони були лідерами в нашій компанії. Ми їх втратили, але нам вдалося реалізувати інші проєкти, зайти в низку національних і локальних мереж, знайти партнерів на тих територіях, де ми були слабо представлені. Також в нас з’явився експорт, це та ніша, яка була нами не зайнята і до війни майже не працювала.
– Щодо запуску червоної лінії. Як збираєтесь працювати, якщо не вистачатиме сировини? Або тоді відкриваються перспективи для інших регіонів чи малих фермерських угідь?
Сподіваюся, що Херсонський регіон буде деокупований і вдасться налагодити логістику постачання сировини звідти. На сьогодні правобережна частина звільнена, тому є перспектива, що частину врожаю в наступному сезоні ми отримаємо.
Але треба розуміти, що компанії, які виробляють кетчупи й соуси червоної групи, не стоять на місці й вже укладають контракти на постачання томатної пасти з країн Балкан, Іспанії, Ірану. Ми не виняток, тому будемо одними з гравців, що закуповують сировину за кордоном.
– А де берете сировину для майонезів?
Якщо говорити про яйця, то ми не використовуємо сирі. Застосовуємо висушений яєчний жовток, який проходить процес пастеризації. Робляться всі мікробіологічні аналізи, щоб бути певними у чистоті продукту. Адже при контакті з водою в ньому може розвиватися мікробіологія, яка псує продукт і робить непридатним до споживання.
Всі інгредієнти ми закуповуємо за кордоном. Яєчний жовток – в Австрії та Польщі, крохмаль – в Німеччині, Швеції, Австрії, тобто всі складові імпортні.
– Невже в нас такого не виготовляють?
Дивна річ. Україна – одна з найбільших виробників яєць, але в нас немає правильної технології виготовлення продукту, який ми використовуємо для виробництва майонезу. Є вітчизняна компанія, що робить висушений жовток, але він не стабільної якості. Якщо ж погано сформувалась емульсія, майонез вже зовсім не той.
Для нас це великий ризик і втрати, тому працюємо лише з тими компаніями, які здатні забезпечувати стабільну якість сировини. Україна – ресурсна держава, але стосовно перероблення продуктів, в нас не вистачає технологій, компетентності. Така ж ситуація, наприклад, з картоплею і кукурудзою. Ми є великими виробниками цих культур, але не маємо технологій їх перероблення.
Однак цукор і сіль ми закуповуємо вітчизняні.
– В останні кілька років на хвилі популярності здорового способу життя майонези і кетчупи набули перейшли в категорію нездорової їжі. Як вважаєте, чи дійсно це так чи це все ж таки міф?
Дійсно, ми звикли ставитися до майонезу як до шкідливої їжі. Та якщо розібратися в його складі, а це соняшникова олія, сіль, цукор, яйця, то можна побачити, що шкідливого в цьому продукті нічого немає. Тут питання в кількості споживання.
Ми всі багато говоримо, що треба дотримуватися правильного харчування. Але коли постає вибір – з’їсти щось здорове чи смачне, то у 8 випадках з 10 люди виберуть смачне, бо це емоція, те, чого не вистачає в наш важкий час. Тому, гадаю, споживати майонези й соуси будуть, тим більше в повсякденному житті ми все одно їх споживаємо – в салатах чи інших стравах, в яких цей продукт додається. Це все відносно.
– І наостанок традиційне питання про плани.
Подальший розвиток: ми збираємося розширювати сферу діяльності на Тернопільщині – маємо намір будувати завод з рафінації й дезодорації олії, а це нові робочі місця. Все залежатиме від того, як якісно ми вестимемо бізнес. Ми прагнемо за 5–10 років стати компанією рівня Nestle чи Unilever, які виготовляють широкий спектр товарів ринку. Наша мета – масштабуватися й не зупинятися лише на продуктах певного напрямку, а створювати класні товари високої якості, щоб поповнювався асортимент.
About the author
П’яний водій, який спричини ДТП з трьома жертвами у Смиківцях, сидітиме довго у в’язниці
Тернопільський міськрайонний суд засудив до 10 років позбавлення волі водія, який став винуватцем смертельної аварії в лютому 2024 року. Чоловіка визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху та невиконанні судового рішення. Як повідомляє пресслужба Тернопільської обласної прокуратури, трагедія сталася 11 лютого 2024 року близько 11:45. Керуючи автомобілем BMW 220D, засуджений зіткнувся з Renault, що рухався в тому ж напрямку. Від удару Renault виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з BMW 525. Наслідки аварії виявилися жахливими: пасажир Renault загинув на місці, водій цієї машини потрапив до лікарні з травмами. Також були госпіталізовані водій та п'ятеро пасажирів BMW 525, серед яких троє дітей. Через два дні після ДТП у лікарні померла пасажирка BMW 525 — мати трьох дітей. Згодом від отриманих травм померло й восьмимісячне немовля. Одразу після аварії винуватець не встановив знак аварійної зупинки, не викликав швидку допомогу і не […]
Капелани привезли на передову унікальну древню плащаницю з Зарваниці (відео)
На передову передали унікальну найдавнішу плащаницю з відомого паломницького центру Зарваниця. Святиня потрапила до військових саме у Страсну П'ятницю завдяки зусиллям капеланів-волонтерів з Тернопільщини. "Унікальна найдавніша плащаниця зі святих місць Зарваниці на передовій. З'явилася вона у Страсну П'ятницю завдяки капеланам-волонтерам з Тернопільщини. Отці Василь Корендій та Петро Половко приїхали з власної ініціативи та з благословення Владики Теодора Мартинюка, а також Владики помічника Володимира Фірмана напередодні Великодніх свят", - повідомив пресофіцер 105 окремої територіальної бригади ЗСУ Юрій Кульпа. Бійці 105-ї окремої бригади територіальної оборони матимуть нагоду відвідати святиню та помолитися перед плащаницею протягом двох днів до святкування Великодня. Капелани привезли духовну підтримку захисникам у складний час, даючи можливість військовим доторкнутися до важливої християнської реліквії в період перед Воскресінням Христовим. Читайте також: До Тернополя повернувся пресофіцер, який рік служив в Африці
Масштабну пожежу біля Тернополя гасили всю ніч: вогонь підступив до будинків та знищив заказник
18 квітня на Тернопільщині сталася серйозна пожежа сухої трави та очерету, яка знищила частину Чистилівського орнітологічного заказника та загрожувала житловим будинкам. Про це повідомляє Головне управління ДСНС України у Тернопільській області. Вогонь почав поширюватися близько 14:18 у селі Плотича Тернопільського району. Рятувальники швидко прибули на місце, але гасіння ускладнювалося кількома факторами: сильним вітром, що пришвидшував поширення полум'я, важкодоступністю осередків займання та посушливою погодою. Для боротьби з пожежею залучили 4 одиниці спеціальної техніки та 15 працівників ДСНС. Вогнеборці працювали всю ніч, і лише о 5:00 ранку 19 квітня пожежу вдалося остаточно приборкати. Завдяки професійним діям рятувальників вдалося запобігти переходу вогню на житлові будинки сіл Плотича, Чистилів та Великий Глибочок. Проте вогонь знищив частину природоохоронної території - Чистилівського орнітологічного заказника. Наразі фахівці оцінюють завдані збитки. Масштаби пожежі у п'ятницю, 18 квітня, були такими:
Графік освячення пасок на Великдень у храмах Тернополя
На Великдень щороку тисячі тернополян збираються біля храмів міста, щоб освятити великодні кошики з пасками та іншими традиційними стравами. У різних церквах час початку освячення відрізняється. У цьому матеріалі ми зібрали повну інформацію про час та місце проведення освячення пасок у різних храмах міста. Церква святого апостола і євангеліста Івана Богослова (Локація – проспект Злуки, 14) Субота - освячення пасок з 14:00. 20:00 Надгробне, Божественна Літургія Неділя - з 6:00 - Пасхальна Утреня Церква Воздвиження Чесного Хреста (Надставна церква) (Локація – вулиця Над Ставом, 16) Субота - Посвята пасок весь день Неділя - Святкова служба з 07:00. Церква Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці (Локація – вулиця Текстильна, 2) Читайте також: Віряни церкви у Тернополі за один день зібрали 147 тисяч на авто для ЗСУ Кафедральний Собор Святих Рівноапостольних Костянтина та Єлени (перехрестя вулиць Київська і Тарнавського) Церква Святого Духа УГКЦ (вулиця […]
У Великодню суботу на Тернопільщині прощатимуться з 42-річним Героєм
У Великоберезовицькій громаді Тернопільщини у Великодню суботу попрощаються з захисником України Ігорем Колясою, який загинув під час військової служби. 17 квітня 2025 року пішов з життя 42-річний військовослужбовець, житель села Буцнів. Ігор Євгенович Коляса народився 22 січня 1983 року в селі Буцнів. Здобув освіту в місцевій школі, певний час мешкав у Тернополі. На військову службу його призвали у червні 2023 року. Захисник обіймав посаду гранатометника 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини А7028, повідомляє Великоберезовицька селищна рада. Вдома на загиблого воїна чекали дружина Оксана та доньки Яна й Анастасія. Також у нього залишились батьки Олена та Євген, брат Богдан і три сестри — Лілія, Марія та Олеся. Кортеж із тілом захисника прибуде до Буцнева 18 квітня 2025 року о 13:00. Панахида відбудеться того ж дня о 20:00. Похорон призначено на суботу, 19 квітня, […]
Ні грошей, ні пам’ятника: фірму з Тернопільщини звинувачують у шахрайстві на сотні тисяч
Втрата близької людини — це біль, який неможливо передати словами. Для родичів померлих важливо гідно вшанувати пам'ять покійного, облаштувати місце на цвинтарі, куди можна прийти, посидіти в тиші, згадати дорогу людину та відчути духовний зв'язок, навіть після її відходу. Але не завжди це вдається - іноді навіть після витрачених сотень тисяч гривень на встановлення пам'ятника померлому люди залишаються і без грошей, і без самого пам'ятника. До редакції "Терміново" звернулися родичі померлого з проханням розголосити їхню історію, оскільки справа, на їхню думку, не зрушує з мертвої точки. Замовили пам'ятник, а потім сума змінилась 26 квітня 2023 року пані К. уклала договір підряду з ТзОВ "Кам'яні справи" на виготовлення пам'ятника для могили її сина. Вартість робіт за договором складала 266 тисяч гривень, з яких 102,5 тисячі гривень були сплачені як аванс. За словами сестри померлого, під час укладення договору сторони домовилися про […]
