
Тернопіль сьогодні схилив голову – на Донеччині обірвалося життя Андрія Буди, історика, пластового виховника і справжнього патріота. Чоловіка, який виростив покоління героїв, сам пройшов обидва Майдани і з першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України. Друзі й побратими діляться спогадами про людину, яка вміла ходити горами без карти, писала вірші, підтримувала у найважчі моменти і до останнього дихання була вірною своїй пластовій присязі. Хто він був насправді – розповідають ті, хто знав Андрія найближче.
Яким був Андрій Буда: спогади друзів
olkagurniak: “Андрійку, тихо спи друже…
Загинув друг з пластової юності, з ким були на таборах і грали у вертепах, друг з яким бігали разом навколо озера, який писав мені вірші, завжди був загадковим, але з чудовою посмішкою, другом, який підтримав коли загинув Вітьок.
На Донеччині під час виконання бойового завдання загинув Андрій Буда. Пластовий виховник мого Вітька. Був на війні, ще тоді коли війну називали АТО, з початком повномасштабного вторгнення захищав Україну.
Сьогодні 11 грудня День Гір, ти так любив гори. Тепер ти вище хмар друже… передавай вітання Вітьку там, тепер вас там вже майже цілий пластовий гурток, Дерех, ти, Вітьок…”.


Пластун Юрій Юзич поділився спогадами про загиблого побратима.
“На фронті загинув найкращий виховник Пласт – український скаутинг – Андрій Буда. Найкращий тому, що виховав гурток юнаків із яких двоє відзначені найвищим державним відзначенням – Героя України. Раз склавши пластову присягу вірності Україні вони виконували її до останнього свого подиху. Були серед тих, які не могли сидіти в хаті, коли вірність Батьківщині потребує тебе на революції чи фронті. Всі троє пройшли обидва Майдани і в 2014 пішли добровольцями.
Народився Андрій 26 червня 1982 року на Волині, виростав у Тернополі. З 1993 року в Тернопільський Пласт, тобто прийшов до пластового руху 11-літім юнаком. Юнакував у 29-му курені імені Юрія Старосольского. Хто знав Андрія, той зрозуміє чому пластову присягу він склав аж через п’ять років – 1 листопада 1998 року. Здобув ступінь-пластуна розвідувача, як колись Бандера і Шухевич. І згодом дійсно став розвідником, вже бойовим. Свій революційний шлях починав ще з акцій «Україна без Кучми»”, – каже Юрій Юзич.
Читайте також: Зустрінуть перемогу на небесах: ще шестеро Героїв втратила Тернопільщина
Чоловік розповідає, що Андрій Буда навчався на історика у Тернопільському державному педагогічному університеті. Опублікував кілька цінних наукових статей з історії постання Пласту та перших років його діяльності. Він чудово знав не лише коли, але і для чого створювався український скавтинг у далекому 1911 році.
“Діти захоплювались ним, адже мало хто в наші дні може спокійно пройти десятки кілометрів босим чи в домашніх «шльопках». Андрій був мінімалістом. Від пластового однострою починаючи. До наплічника – любив звичайного «колобка». А ще легко ходив горами без карти та компаса, відставав (о, які в нього були чудові гриби, що сам збирав) і доганяв свою групу, вибираючись із якихось дебрів”, – згадує Юрій Юзич.






Директорка школи №2 Інна Іванюк, в якій вчився Андрій і працювала його мати Олександра, поділилась віршем для підтримки згорьованої жінки.
У Героя Андрія Буди залишилась сестра, батьки, ближня та дальня родина. Редакція “Терміново” висловлює щирі співчуття близьким, рідним та усім, хто знав нашого Героя. Вічна йому пам’ять і слава!
Фото зі сторінки батька Андрія – Володимира Буди.
