У Тернополі відбулася подія, яка наповнює душу світлом і вірою навіть у найтемніші часи. У бібліотеці-філії №4 на бульварі Данила Галицького відкрилася персональна виставка ікон “Коли зброя мовчить, говорять ікони” Наталії Війтович – волонтерки та майстрині іконопису, чиї роботи написані на дошках з-під боєприпасів, переданих із передової. Кожна ікона – це перетворення війни на молитву, темряви на світло, а відчаю на надію.
Журналістка “Терміново” побувала на урочистому відкритті цієї виставки та спробує передати читачам ту особливу атмосферу, яка панувала в залі – атмосферу тепла, щирості та Божої благодаті. Сьогодні розповімо про жінку, яка творить ікони серцем, допомагає захисникам України та несе у світ материнську молитву і світло надії.
Дошки, що пройшли через війну, тепер несуть світло Божого лику
Наталія Війтович пише ікони вже п’ять років – відколи вперше створила свою роботу у школі іконопису в Церкві Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ. Але останні пів року її творчість набула особливого, майже сакрального значення. Жінка пише ікони на дерев’яних дошках з ящиків, де раніше зберігалися боєприпаси.
Історія цих дощок вражає і зворушує водночас. У Наталії син служить у ЗСУ. Сім місяців тому він зник під час бойового завдання, і досі від нього немає звісточки. Але вся родина, друзі та знайомі моляться, аби він знайшовся. Саме син одного разу розповів матері, що командир наказав спалити дошки від боєприпасів, бо їх накопичилось дуже багато.
“Не пали, передай мені, я хочу написати ікону”, – попросила Наталія. На жаль, син не встиг передати дошки, бо пішов на бойове завдання. Але побратими передали їх матері – і тепер ці дошки, що побували на війні і колись несли у собі зброю, повернулися додому й несуть світло Божого лику.
Читайте також: “Доки люди звертаються, доти ікони й живуть”: храму на Кременеччині передали образи зі сходу України
Наталія Війтович розпочала своє звернення з подяки Богу, воїнам ЗСУ, завдяки яким можна було зібратися, а також усім присутнім.
Назва виставки пов’язана з тишею, і це невипадково. Наталія розповіла історію, яка сталася років десять тому. На парафію Ольги та Володимира прийшов отець Юстиніан, монах, і провадив науку, яка досі відгукується в серці жінки.
“Назва нашої виставки пов’язана з тишею. Як все розпочалось – одного разу, років 10 тому, на нашу парафію Ольги та Володимира прийшов отець Юстиніан, монах, і провадив таку науку (вона мені дотепер якось відгукується). Ми іноді в суєті земній хочемо вести з Богом бізнес… “Боже, я буду молитися на вервечку, я буду стояти на колінах… а ти нам дай”. Бог чує нашу будь-яку молитву, тож візьміть будь-який образ, який є вдома, і ви почуєте, що він вам скаже”, – цитує Наталія слова отця Юстиніана.
Вона послухала цієї поради. Взяла образ, вслухалася, як стукає серце, і почула слова, які промовляє до неї Бог. “Дійсно, коли є тиша, коли є ікона, і коли є молитва – ми відкриваємо серця до Бога”, – каже Наталія.
Важлива місія ікон Наталії Війтович
З початком повномасштабного вторгнення Наталія ще глибше відчула поклик до служіння через іконопис. Її роботи неодноразово передавалися на благодійні аукціони для підтримки Збройних сил України. Лише за перший рік такої діяльності вдалося зібрати понад 250 тисяч гривень, а згодом – ще більше.
Здебільшого ці ікони йдуть на благодійність. Деякі з них продаються за суттєві суми, але Наталія дуже скромна і конкретних цифр не називає. “Волонтерство потребує тиші”, – каже вона. Жінка багато років творить ікони, навчає інших і невтомно волонтерить для захисників України. Це не просто мистецтво, а й конкретний спосіб допомогти військовим.
Роботи Наталії стали не просто витворами мистецтва, а символами віри, сили та любові до рідної землі. У кожній іконі – сила духу та надія, які народжуються навіть посеред війни.
“Коли є тиша, коли є ікона, і коли є молитва – ми відкриваємо серця до Бога”
На відкритті виставки панувала особлива атмосфера. Виступав дует бандуристок “Мальви”.
У своєму слові отець Іван Козій наголосив на глибокому сенсі: не матеріал, з якого зроблена ікона, а образ святого, що на ній зображений, наповнює серця людей надією.
З молитвою, вірою і любов’ю – жінка передає свої вміння іншим
Наталія не лише творить ікони, а й навчає цього інших. До неї можна записатися у школу іконопису. З молитвою, з вірою і любов’ю жінка передає свої вміння всім охочим.
Щира, добра і світла – Наталя несе у цей світ материнську молитву та світло надії. Її ікони – це не просто картини. Вони – молитва, світло і віра, які вона вкладає у кожен мазок. Кожна робота – це історія про силу духу, надію та непереможність українців, над якими стоїть Господь та віра людей у Перемогу і мир.
Такі зустрічі не лише надихають, а й нагадують, що мистецтво має потужну силу – воно здатне говорити там, де мовчить зброя. Виставка дарує людям віру в себе, у добро, у диво.
About the author
У Кременці та Збаражі підвищили вартість проїзду в громадському транспорті
Одразу два міста Тернопільщини з початку квітня підвищують вартість проїзду в громадському транспорті. Причина в обох випадках однакова — зростання цін на пальне та інші витрати, які загрожують зупинкою маршрутів. Про це йдеться у рішеннях виконавчих комітетів Збаразької та Кременецької міської ради. У Кременці тариф встановлено на рівні 20 гривень за готівку та 18 — при оплаті карткою або NFC. Школярі в навчальні дні їздитимуть за 10 гривень. Рішення діє з 6 квітня до кінця місяця — або до прийняття окремого рішення. У Збаражі проїзд на маршруті №1 також коштуватиме 20 гривень. Школярі — 10 гривень, дошкільнята — безкоштовно. Термін дії тарифу — до 30 квітня 2026 року. Обидва рішення ухвалені виконавчими комітетами міських рад як тимчасові — на період погодження регуляторних актів. Нагадаємо, раніше вартість проїзду підвищили і в Тернополі.
Фейк про мобілізацію з 18 та 16 років: пропагандисти поширюють ШІ-відео з Тарасом Пастухом
Російські пропагандисти поширюють відео, на якому голова Тернопільської ОВА Тарас Пастух нібито пропонує знизити мобілізаційний вік — спочатку до 18 років, а потім до 16. Це підробка, яку підтвердив Центр протидії дезінформації. За даними ЦПД, за основу росіяни взяли справжній запис з брифінгу, змінили його за допомогою ШІ-технологій та додали відеоматеріали зі сюжету «Суспільне. Тернопіль» про шкільне харчування. Аналіз спеціалізованими сервісами для виявлення дипфейків підтвердив: запис є штучно згенерованим. У Тернопільській ОВА заявили, що Пастух нічого подібного не говорив і не пропонував. ЦПД також нагадав: в Україні немає жодних рішень, ініціатив чи законопроєктів щодо мобілізації неповнолітніх — це питання не обговорюється навіть на рівні публічної дискусії. Мета таких фейків — підірвати довіру до української влади та дискредитувати мобілізаційні процеси в країні. Якщо бачите подібні відео — не поширюйте. Перевіряйте інформацію в офіційних джерелах.
Чому матч “Ниви” у Тернополі скасували за три дні до гри: що кажуть у мерії міста
ФК «Нива» Тернопіль офіційно заявив, що домашній матч 22-го туру Першої ліги проти «Прикарпаття» зірвано через відмову міської влади надати дозвіл на його проведення. Про це йдеться у повідомленні на сторінці клубу у соцмережах. "Тернопільська міська влада тільки що не надала дозволу на проведення зазначеного матчу, дочекавшись триденного терміну перед його проведенням та фактично в останній момент надавши відмову, попри те, що клуб у повному обсязі виконав усі передбачені вимоги та своєчасно подав необхідний пакет документів", - йдеться у заяві. За словами клубу, відмову отримали в останній момент — за три дні до гри, попри те, що «Нива» вчасно подала повний пакет документів і виконала всі необхідні вимоги. Жодних правових підстав для відмови клуб не називає. Клуб нагадує, що за власні кошти вклав понад 20 мільйонів гривень у спортивну інфраструктуру Тернополя, зокрема створив перше в місті повнорозмірне футбольне поле зі […]
Підтримка ветеранів: нардеп Василів передав важливе обладнання у Тернопіль
У Тернополі ветеранський простір «Незламні духом» поповнився веслувальним тренажером Concept2. Його передав народний депутат Ігор Василів — після знайомства з ветеранами на форумі «Вектори розвитку ветеранської спільноти». Про це розповів очільник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко. На форумі учасники говорили про реальні проблеми: лікування, протезування, повернення до цивільного життя, адаптацію в родині. Тренажер — один із практичних результатів цих розмов. Придбати його вдалося спільними зусиллями влади, бізнесу та громадськості. Concept2 — серйозне реабілітаційне обладнання, яке дає рівномірне навантаження на все тіло і широко використовується у відновленні після поранень та тривалих фізичних навантажень. У «Незламних духом» зазначають, що ветеранський простір має бути не формальністю, а місцем, де людина може відновитися, попрацювати і відчути себе серед своїх.
На фронті загинув випускник гімназії імені Івана Франка Руслан Лялик
Тернопіль втратив ще одного захисника. На полях бою загинув Руслан Лялик - випускник Тернопільської Української гімназії імені Івана Франка. Про це з болем повідомила його вчителька Ірина Гудима. «Пам'ятаю його очі - щирі, світлі, трохи задумливі», — написала педагог, для якої Руслан був не просто учнем, а частиною серця і шкільної родини. З першого дня повномасштабного вторгнення він став на захист України — без вагань, без оглядання назад. Пішов туди, де страшно, щоб інші могли жити. Гімназія, де він навчався, стала для нього частиною життя. Тепер він — частина її пам'яті. Тієї, що болить. Руслану було відміряно замало. Але він встиг стати справжнім — і це, як кажуть ті, хто його знав, було головним у ньому. Вічна пам'ять Герою. Тернопільщина схиляє голову. Редакція «Терміново-новини Тернопільщини» висловлює щирі співчуття рідним, близьким та всьому педагогічному колективу гімназії.
На Тернопільщині урочисто зустріли захисника, який повернувся з полону РФ
На Бережанщині урочисто зустріли прикордонника Андрія Гладкого, який повернувся після майже трьох років російського полону. Про радісну подію повідомили у Жуківському ліцеї імені Богдана Лепкого. Житель села Жуків Андрій Гладкий опинився в неволі у березні 2023 року — після того як зник безвісти під час виконання бойових завдань на сході України. Довгі місяці родина не мала жодних звісток про його долю: поодинокі відомості вдавалося отримати лише від інших звільнених бійців. Аж до 5 березня 2026 року, коли відбувся черговий обмін і Андрій нарешті ступив на рідну землю. Повернення додому стало справжнім святом для всієї громади. Односельці вийшли назустріч захиснику з українськими прапорами — зі сльозами радості та словами, що чекали майже три роки. На зустріч приїхав і міський голова Бережан Ростислав Бортник, який особисто подякував військовому за службу та підтримав його родину. У Жуківському ліцеї імені Богдана Лепкого, де цю […]
