Її історія починається не з гучних закликів, а з тихого болю за тих, хто на передовій. Василина Новосад – лікарка і мати трьох дітей – відчула гостру потребу допомогти своїм друзям, військовим медикам. З цього особистого пориву народилася потужна хвиля волонтерства, яка охопила тисячі кілометрів фронту.
Один із її проєктів – налагодження унікального виробництва безкаркасних нош, що життєво необхідні для порятунку поранених. У кожній переданій нею одиниці допомоги не лише кошти небайдужих, а й частинка її власного серця відданого служінню тим, хто тримає над нами мирне небо.Історія незламної жінки, яка на власному прикладі доводить, що навіть одна людина може стати рятівним мостом між тилом і фронтом, у матеріалі “Терміново”.
Василина Новосад каже, що її волонтерська діяльність розпочалась з допомоги друзям військовим медикам. «Потреб було багато, спочатку пробувала їх закривати своїми силами, потім, коли розуміла масштаби запитів, то почала відкривати збори в соціальних мережах».
«Одного разу був запит на безкаркасні ноші для евакуації поранених, закрити цей запит було складно та довго, але коли ці ноші таки попали мені в руки, я зрозуміла, що цей виріб можна виготовляти, після того я організувала збір матеріалів та пошиття нош» – згадує волонтерка.
“Поки хтось тримає небо, я можу тримати тил”
Ця ініціатива швидко набрала обертів і стала унікальним явищем для всієї країни. Василина Новосад наголошує: «Це виробництво нош, без перебільшення, є унікальним і єдиним на цілу Україну в таких масштабах. Наявність нош для евакуації поранених – це шанс на порятунок життя, а життя на війні – це найбільша цінність. Та такими ношами можна винести не тільки поранених, але й, на жаль, полеглих героїв, яких згодом рідні мають можливість належно поховати. Станом на зараз відшито та передано для військових понад 4 тисячі нош».
Окрім нош, потреби військових різноманітні. Як стверджує волонтерка: «У запитах хлопці часто просять турнікети, передано понад 500 турнікетів. Та дуже необхідним розхідником на фронті є FPV-дрони, їх передано 84 одиниці та один багатоканальний РЕБ».
У своїй діяльності Василина об’єднує зусилля багатьох небайдужих. «Співпрацюю як з волонтерами, так і бригадами та військовими напряму. Переважно це місцеві хлопці та наші тернопільські бригади, друзі, сусіди, однокласники та їхні побратими. Стараюся допомагати всім, хто просить по допомогу. Зараз, напевне, в кожного є велике коло знайомих, родичів чи товаришів, які служать і яким потрібно допомагати». Її позиція щодо допомоги Збройним Силам України чітка та безкомпромісна.
Василина Новосад переконана: «Ми не маємо розцінювати нашу допомогу ЗСУ як милосердя, для нас це має бути обовʼязком. Перемога потрібна для нас усіх однаково».
Попри величезний обсяг роботи та особисті обставини Василина Новосад знаходить сили продовжувати свою місію. На питання про те, як їй все вдається, відповідає: «Це щоденний баланс між турботою, відповідальністю й бажанням бути корисною. Втома буває. Але сили дають діти, пацієнти й розуміння, що моя допомога не марна. Роблю, що можу. Там, де я є».
“Бо хтось мусить нагадувати, що війна не закінчилась”
Волонтерство стало невід’ємною частиною її життя. «Третій рік волонтерства — це вже не порив, а частина життя. Сили дає не стільки мотивація, скільки відчуття відповідальності. Тому що, поки хтось тримає небо, я можу тримати тил. Це про взаємність. Про віру. Про те, що навіть утомлене серце може бути джерелом світла».
Найскладнішим у своїй роботі волонтерка вважає необхідність бути мостом між двома світами, ділиться: «Найважче в роботі волонтера — це тримати баланс. Між фронтом, де щодня вирішується питання життя. І тилом, в якому багато людей дозволяють собі забути, звикнути, втомитись від новин. Ти бачиш обидва світи. І ти є містком між ними. І часто не маєш права ані на паузу, ані на байдужість. Бо хтось мусить нагадувати, що війна не закінчилась. І що ціна нашого спокою занадто висока, щоби нічого не робити».
На завершення розмови Василина звертається до всіх небайдужих. З вдячністю в голосі вона каже: «Дякую кожному, хто поруч. Хто допомагає, донатить, не забуває. Завдяки вам — тримаємось. Разом. Дякуємо ЗСУ!».
“Навіть утомлене серце може бути джерелом світла”
Історія Василини Новосад – це не просто розповідь про волонтерство, це свідчення незламності українського духу, співчуття та готовності допомагати ближньому у найважчі часи. Її приклад надихає та нагадує кожному з нас про важливість внеску у спільну перемогу.
Читайте також: “Жовтий фартух”: святкові пасочки-ковбасочки, обіди та інше роздали нужденним волонтери у Тернополі
About the author
Розкішний догляд чи розумна економія? Детальний розбір доступних аналогів преміум засобів для догляду за шкірою
У сучасному світі догляду за шкірою, де нові продукти з'являються щодня, а маркетингові обіцянки можуть заплутати навіть досвідчених поціновувачів, виникає логічне питання: чи завжди висока ціна є запорукою ефективності? Чи справді для якісного догляду потрібно витрачати цілий статок? У цій статті ми розвіємо міфи та доведемо, що ефективний догляд не обов'язково має бути дорогим. Зокрема, порівняємо популярні засоби з преміального сегмента з їх доступнішими аналогами — українськими та мас-маркет брендами. Розкладаємо все по поличках: що працює, як і чому це варте вашої уваги. Незалежно від того, чи ви тільки починаєте знайомство з доглядом, чи вже давно розбираєтесь у кислотах, пептидах і церамідах — ви знайдете тут щось корисне. Гелі для вмивання Люкс: Bioderma Sensibio Gel Moussant Аналог: White Mandarin фітомус для вмивання Bioderma Sensibio Gel делікатно очищує, не порушуючи захисний бар’єр шкіри, і гідна заміна йому фітомус для вмивання від […]
Неодноразово погрожував розправою. Стало відомо, чому загинула жінка на Кривоноса
У Тернополі син убив матір під час пожежі в квартирі на вулиці Кривоноса. 37-річний чоловік підпалив житло разом з жінкою всередині. Поліція затримала підозрюваного та оголосила йому підозру в умисному вбивстві. Про це повідомляє ГУ НП у Тернопільській області. Трагедія сталася 9 червня близько сьомої вечора на четвертому поверсі будинку. Сусіди почули вибух і побачили полум'я, тому викликали рятувальників. Пожежники витягли з палаючої квартири тіло 59-річної жінки та її пораненого сина. Чоловіка з опіками госпіталізували до лікарні. Слідство встановило, що син раніше кілька разів погрожував матері. Його також притягали до відповідальності за домашнє насильство. Сестра загиблої розповіла поліції подробиці того дня. П'яний племінник прийшов до матері та почав погрожувати спалити її. Жінка не могла вийти з квартири, бо син її не випускав. Перед пожежею мати встигла подзвонити сестрі. Вона сказала, що син приніс горючу рідину та розлив її по кімнаті. […]
Викладачка з ТНТУ перемогла у турнірі з плавання «Кубок трьох річок»
Наталія Вальчак, старший викладач кафедри фізичного виховання і спорту ТНТУ імені Івана Пулюя, здобула золото на дистанції 1500 метрів у турнірі з плавання на відкритій воді «Кубок трьох річок». Змагання відбулись 7 червня у Житомирі. Спортсменка також зайняла друге місце в абсолютній першості серед жінок на тій же дистанції, змагаючись із учасниками з різних міст України. Турнір проходив на відкритій воді річки Тетерев у районі житомирського гідропарку. Про це повідомили у ТНТУ. Колектив кафедри фізичного виховання і спорту привітав викладачку з перемогою та побажав нових спортивних досягнень. Наталія Володимирівна представляла тернопільську команду на престижних змаганнях серед плавців різних вікових категорій.
Жінка на чолі колони “На Щиті”. Історія тернопільської волонтерки “Відьми”, яка мріє про власну книгу і допомагає ветеранам
Тернополянка Оксана Перняк, відома за позивним «Відьма», вже рік майже щодня зустрічає полеглих воїнів, аби провести їх в останню путь за кермом автомобіля гуманітарної місії. Проте її допомога Україні значно ширша: жінка встигає опікуватися пораненими в лікарнях та збирати кошти для ЗСУ, продаючи створені власноруч українські силянки. Що ж спонукає людину стати частиною такої емоційно виснажливої місії? «Терміново» Оксана розповідає, що поштовхом для неї стала особиста криза, яка змусила шукати вихід з важкого стану. «Поворотним моментом для мене стала хвороба, сидіти вдома я не могла, лізли дурні думки. Якось випадково натрапила на інформацію про місію «На щиті», тоді просто приєдналася до супроводу, ще не знаючи, що це стане частиною мого життя», — ділиться волонтерка. Свій перший виїзд, який відбувся взимку 2024 року, жінка пам’ятає нечітко, проте емоції закарбувалися назавжди. «Я мало що пам’ятаю з того дня, було холодно, йшов дощ, […]
“Якщо не будемо плисти далі, то просто потонемо”: як волонтерка Любов Атласюк об’єднує небайдужих задля Перемоги
"Щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити". Ці прості, але сповнені глибокого змісту слова стали відправною точкою для героїні цієї історії, чиє волонтерство розквітло у найскладніші часи для України – з перших днів повномасштабного вторгнення. "Волонтер — це не одна людина, це всі, хто її підтримує, це сила спільноти. І саме завдяки їй ми тримаємось", – підкреслює волонтерка. "Моє волонтерство розпочалося у лютому 2022 року. Чоловік на той момент був за кордоном, і декілька днів, поки він зміг повернутись в Україну, я була сама — з дитиною та собакою у новобудові, де, крім нас, майже ніхто ще не жив. Усі виїжджали, було дуже страшно, і щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити. Я їздила в магазини, купувала продукти й відвозила їх у штаби. Так усе й почалося" - розповідає Любов Атласюк. Згодом […]
“Дуже хочу, щоб карма їх наздогнала”: Ольга Караванська про недоброчесних волонтерів та свою віддачу для армії
У вирі воєнних подій, де кожен день сповнений викликів, знаходяться люди, чия невтомна праця стає справжнім порятунком. Ольга Караванська, не вважаючи себе волонтеркою у повному розумінні цього слова, є саме тією сполучною ланкою між потребами фронту та готовністю суспільства допомагати. Її історія – це не про гучні заяви, а про щоденну, кропітку роботу, про довіру військових і підтримку небайдужих, що разом творять вагомі справи. "Я не вважаю, що роблю достатньо, аби називати себе волонтеркою. Адже, мою думку, це люди, які здійснюють великі справи без очікування винагороди. Ще до повномаштабної війни я допомагала тим, хто цього потребував, або залучала інших. Коли 24 лютого 2022 року мій чоловік пішов воювати, я зрозуміла: будуть ситуації, де наша допомога буде необхідною. Мені дуже пощастило з оточенням — я могла просто зателефонувати й сказати, що потрібна випічка на благодійний ярмарок для збору коштів на потреби […]
