Днями митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор з архієрейським візитом відвідав Борщівське благочиння. Там відзначали 450-ліття храму, – повідомляють у Тернопільській єпархії ПЦУ.
Разом з архієпископом Тернопільським і Теребовлянським Павлом митрополит Нестор звершив Божественну літургію у храмі Воздвиження Чесного Хреста Господнього с. Монастирок з нагоди 450-річчя храму.
Архієреям співслужили настоятель храму, намісник Свято-Вознесенського монастиря ігумен Миколай (Хмарний), Борщівський благочинний протоієрей Іван Яворський, запрошене духовенство.
Після завершення Божественної літургії митрополит Нестор та архієпископ Павло освятили дзвони й звершили заупокійну літію на могилі отця Феодосія.
Довідка
Легенди та перекази про Язичницьку печеру розповідають, що в IX столітті місцеві печери освятили християнські ченці. Влаштували там келії, а біля однієї стіни обрали місце для вівтаря. Намалювали Бога поверх іконоподібного рельєфу каменю. Проте фарба постійно зникала, скільки б її не поновлювали. Нині в печері відновлено на стіні ікону.
Поруч з невеличкими лабіринтами монастиря — величезний камінь-дольмен, поставлений на невеликі камінці, які слугують йому своєрідними «ніжками». Перед великими релігійними празниками в заглибину, вирубану в формі хреста, заливають воду. Через три дні вона і дно видовби набувають кольору крові.
Неподалік — споруди монастиря XVI століття. Ченці збудували невеликий дерев’яний храм, який в 1530 році згорів. Від храму залишився великий мармуровий куб, за допомогою якого в захристі здійснювали таїнства, та ікона Богоматері. На честь вцілілої ікони й назвали відбудовану в 1560 році церкву Успенською. Переповідають, близько трьохсот років тому, поруч, у печерному храмі невідомо звідки з’явився дерев’яний хрест. Монахи та священники вирішили перенести його до сусіднього села, однак через кілька днів хрест знову з’явився в Монастирку. Через це знамення храм названо на честь Воздвиження Хреста Господнього. Рештки хреста й дотепер зберігаються в храмі як цінна реліквія.
Навколо печер — дерев’яні хрести. Це кальварія, Хресна Дорога, але не звичайна. У тверду землю вкопано 12 хрестів, кожен з яких знаменує не етапи сходження Христа на Голгофу, а одну з сільських родин, яких колись було дванадцять. Раз на рік у село з’їжджаються вихідці з Монастирка і прикрашають зеленню свій хрест.