Світлиця пам’яті – саме таке змістове і духовне навантаження має експозиція Музею фотомистецтва Кременеччини ім.Генрика Германовича, що днями відкрилася в історичному Ліцейному корпусі Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка. Її підготували та оформили творчою групою науково-педагогічних працівників нашого навчального закладу за допомогою та у співпраці з представниками міської влади й фотоаматорами міста, – розповідають в академії.
У музеї – дві зали
Структурно Музей розподілено на два експозиційних зали: в першому експонуються світлини, виконані сучасними кременецькими майстрами фотомистецтва, в другому – роботи видатних фотомитців минулих часів. Головний персонаж представлених 108 фотосюжетів, об’єкт і суб’єкт кожної світлини – наше місто з усіма його визначними архітектурними і природними пам’ятками, з його людьми, котрі формували і презентували образ тогочасного Кременця. Зауважимо, що саме в згаданих залах у 40-их роках минулого століття функціонувала фотолабораторія.
У першому залі представлені світлини старого міста, сюжетні фрагменти окремих історичних подій. Це своєрідні сліди «колеса історії», що прокотилося вулицями нашого міста і серйозно вплинуло на його архітектурний портрет, на долі мешканців, а також на його урбаністичний образ. Авторські хронікально-документальні фото виступають свідченнями становлення та самозбереження Кременця і Кременеччини у вихорі історичних катаклізмів, яких зазнав наш край. Тут бачимо високохудожні світлини професійних фотографів і фотоаматорів. Серед них – відомі своїми творчими здобутками Володимир і Віталій Чумакевичі, Юрій Гаськевич, Володимир Крутевич (молодший), Віктор Созоновський, Валерій Ольшанський, Валентина Томчук і Алла Ольшанська, Юлія Трачук і Степан Сіятов, а також представники нашої Академії – члени редакційної колегії газети «Замок» Валентина Кащук і Петро Данилюк. У першому експозиційному залі Музею фотомистецтва 12 сучасних кременецьких фотохудожників пропонують для огляду відвідувачами 52 світлини, які предметно ілюструють архітектурне багатство, соціально-історичну специфіку, особливу духовну ауру та природну неповторність нашого міста.
В одному залі – 56 фотохудожніх робіт п’яти видатних представників фотомистецтва минулого століття
Саме про це свідчать слова Генрика Германовича, настінним цитуванням яких зустрічає відвідувачів другий зал Музею: «Кременець має таке невичерпне багатство ландшафтних і архітектурних моментів, що виправдано приваблює все більше адептів фотомистецтва, які прагнуть зафіксувати їх на своїх світлинах». В залі – 56 фотохудожніх робіт п’яти видатних представників фотомистецтва минулого століття, чия творчість та життєва доля певною мірою була пов’язана із Кременеччиною, навчальними закладами – попередниками нашої Альма-матер: Генрика Германовича, Яна Булгака, Мойсея Скакальського, Людвіка Грановського і Станіслава Шейбаля. Зал оснащений засобами комп’ютерного забезпечення процесу ознайомлення з його експозицією та із творчістю фотомитців – авторів презентованих для огляду творів.
Частина експозиції другого залу, що розкриває духовну сутність фототворчості Генрика Германовича, розміщена під універсальним творчим гаслом-кредо «Свою долю мають міста, мистецтва та люди». Цим підкреслено, що доля представлених у Музеї митців, спрямованість, форми і зміст їх творчості невідривні від долі краю, де вони жили і творили. Генрик Германович ґрунтовно розпочав займатися фотографією п’ятнадцятирічним юнаком, а вже через чотири роки, в 1931 році, був учасником V Міжнародного салону фотографії у Варшаві. В 1933 році отримав першу премію «Фотографічних новин» за світлину «Вільнюський провулок». З 1937 року працював у Кременці інструктором шкільної фотостудії в Ліцеї, яку очолював Станіслав Шейбаль. Саме Кременцю майстер присвятив найпрекрасніші свої фотографії – настільки місто його зачарувало. Тут він документував життя нашого міста, факти з діяльності Кременецького ліцею. Видав бібліофільський альбом «Чудове родинне місто Юліуша Словацького». З цього приводу він писав: «Тут ( у Кременці) уперше здійснилися мої мрії про переплетіння зв’язків поетичного опису з фотоописом однієї теми». Тема Кременця залишилася провідною і в його фотографіях, вміщених в альбомі «Місто великої туги» (1938 рік). В 1939-1943 роках працював у кременецькому фотоательє «Мистецтво», документував археологічні розкопки на Кременеччині, працював інструктором фотографії. Після цього виїхав до Кракова.
Різносторонньою людиною був Станіслав Шейбаль, який народився в українському Самборі: Академію мистецтва закінчив у Кракові, математику і логіку вивчав у Ягеллонському університеті, навчався (але не закінчив) у Празькій Академії мистецтв, з 1927 року – вчитель малювання у Кременецькому ліцеї, де відкрив фотостудію та заснував Кременецьке фотографічне товариство. В 1936 році Королівське фотографічне товариство у Лондоні визнало його одним із десяти кращих фотографів світу. Багато писав і публікував матеріалів з питань фотомистецтва. З початку Другої світової війни залишився у Кременці, де разом із Генриком Германовичем відкрив фотосалон «Мистецтво». В 1942 році повернувся до Польщі.
Поляк за національністю, Мойсей Скакальський – кременчанин від народження. Із сім’ї столяра. З 15-ти років почав працювати: як батько, освоїв професію столяра, робив дубові бочки. Водночас займався музикою, грав на мандоліні. Перед службою в армії і після неї працював листоношею. Як працівник пошти, добре знав Кременець і любив це місто. Очевидно, останнє і спонукало його зайнятися фотографією. З 1945 року став професійним фотографом. Вів фотогурток при Кременецькому педагогічному інституті. Підготував фотоальбоми «Кременець та його околиці. Історичний фотонарис», «Слідами Словацького», «Шевченко і Кременеччина» (останній переданий Кременецькому краєзнавчому музею).
Людвік Гроновський родом із Варшави. У 1930 році отримав диплом вчителя нарисної геометрії, алгебри і рахунків (математики) та розпочав працювати в Кременецькому ліцеї, у фотографічній студії якого розпочав займатися художньою фотографією. У передвоєнні роки був членом Кременецького фотографічного товариства. Як талановитий фотограф, швидко здобув визнання у середовищі фотомитців. Брав участь у мистецьких фотовиставках, що експонувалися в Європі та Америці, від Парижа і Лондона – до Нью-Йорка і Чикаго. В 1942 році повернувся до Польщі. Більшість його фоторобіт загинули під час війни. В родинному архіві залишилося менше півсотні фотошедеврів…
Оригінальний професійний профіль Яна Булгака – філософ (вивчав філософію у Ягеллонському університеті) і теоретик польської фотографії. До аматорської фотографії його «схилив» фотоапарат, подарований дружиною. Відкрив власну фотостудію, але перед цим вивчав фотосправу у Дрездені. На замовлення міської влади Вільнюса робив фотодокументацію ландшафту й архітектури рідного міста, а потім і багатьох інших населених пунктів від Варшави до Любліна, навіть малих містечок і окремих садиб, внаслідок чого його студія випустила 158 тематичних фотоальбомів. До 1939 року очолював кафедру художньої фотографії Університету Стефана Баторія у Вільнюсі. Керував фотогуртком у місті Гродно. Одним із його учнів був Генрик Германович.
На церемоніал урочистого відкриття Музею фотомистецтва Кременеччини ім.Генрика Германовича прибув консул Генерального консульства Республіки Польща у місті Луцьку Кшиштоф Василевський, заступник Кременецького міського голови Микола Матвіюк, голова Клубу фотоаматорів міста Рівне Олександр Харбар, члени ректорату та науковці Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка, представники громадськості міста. Музичний супровід урочистого дійства забезпечував симфонічний оркестр навчального закладу під керівництвом Володимира Козачка.
З вітальним словом до присутніх звернувся ректор Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка, професор Афанасій Ломакович. Він зазначив, що мистецьке життя Кременця упродовж століть формувалося у взаємодії людей кількох національностей – носіїв різних національних культур, насамперед української та польської. Колектив Академії докладає необхідних зусиль до того, щоб максимально зберегти і повноцінно використати мультикультурні надбання багатьох поколінь кременчан. Наше місто славиться мистецькими традиціями різних жанрових напрямків: літературного, образотворчого, музичного, архітектурного, скульптурного, в тому числі в секторі фотомистецтва. Зокрема, у міжвоєнний період минулого століття у Кременецькому ліцеї працювали талановиті митці, фотохудожники Генрик Германович, Людвик Гроновський, Станіслав Шейбаль, творчість яких була відомою далеко за межами міста, а роботи знаходили своє місце на міжнародних фотовиставках. Знаковою постаттю був Генрик Германович, який присвятив нашому місту найпрекрасніші фотографії свого багатого творчого доробку. Він створив оригінальну художню фотоепопею як своєрідний різнопрофільний фотопортрет Кременця і Кременеччини в їх природному, архітектурному, соціально-культурному та життєво-побутовому аспектах. Зауважимо, що особливе місце в його творчій спадщині належить фотошедеврам, присвяченим Кременецькому ліцею – історичному попереднику нашої Академії. Тож закономірно, що виникла ідея створення музею фотографії у нашому місті, яка була підтримана Генеральним Консульством Республіки Польща у Луцьку та до реалізації якої долучилася Кременецька міська рада, а також представники культурно-мистецького активу нашого міста. Причому було вирішено експозицію творчих робіт фотографів минулих часів доповнити світлинами авторства сучасних фотомитців. Створення в нашій Академії Музею фотомистецтва Кременеччини ім.Генрика Германовича позитивно оцінили Генеральний Консул Республіки Польща у Луцьку Марек Войцеховський, очільники Тернопільської обласної ради, нашого району і міста. Відтепер до туристичних маршрутів регіону включається і наш Музей фотомистецтва, світлини якого відтворюватимуть минуле Кременецького краю та демонструватимуть динаміку нинішнього дня.
Фото зі сторінки КОГПА ім. Тараса Шевченка у Фейсбук