Історія 19-річного Петра з Тернополя вражає і надихає. З дитинства хлопець боровся зі страшними хворобами. Пережив важке лікування онкології, сліпоту. Та завдяки вірі став на ноги. Захоплюється вишивкою та заробляє своїм хобі й навіть оплатив цим одну зі своїх операцій.
Петро Коваль – хлопець, який виборов життя з пазурів хвороби. Незламний дух, сталева віра в Бога і безмежна любов до життя – ось як можна описати Петра, – розповідають у Лановецькій міській раді, куди нещодавно навідався талановитий юнак.
Петрові – 19, на свій юний вік він пережив надто багато, але це тільки зміцнило його дух. У 9 років у нього виявили рак головного мозку. Ця страшна звістка стала ударом для всієї родини.
Попри все, маленькому Петрику вдалося подолати хворобу. Після першої операції хлопець опинився у кріслі колісному. Надії на повне одужання майже не було. Але диво сталося завдяки одному зі священнослужителів, який сказав, що допоможуть юнакові тільки в Угорщині.
Кошти на лікування збирали всіма можливими способами. Мама Петра продала майже все, що було в домі, аби назбирати потрібну суму. Тато як священник, заручився підтримкою парафіян та інших отців. Волонтери не залишилися байдужими до долі Петра і також долучилися до збору коштів.
Завдяки підтримці рідних, друзів і волонтерів, він пройшов складне лікування в Угорщині. Але це був лише початок випробувань. Після операції Петрика чекала тривала реабілітація, хімієтерапія, ще одна операція, мікроінсульт та втрата зору.
Однак, навіть у найскладніші моменти Петро міцно тримався за Бога, а Той творив дива. Коли Петро був прикутий до крісла колісного, він дізнався про чудотворну ікону Божої Матері в Гошеві. Приклавшись до ікони, на третій день хлопець встав і пішов. А після втрати зору, завдяки невтомним молитвам священників, Петро знову прозрів.
Наперекір всього пережитого, Петро залишається дуже доброю, позитивною та життєрадісною людиною, котра безмежно любить та цінує життя, адже колись кожну його хвилину доводилось виборювати.
У вільний час хлопець займається алмазною вишивкою. Своїми роботами він ділиться на сторінках у соцмережах, також є можливість придбати ту, котра сподобалася. За виручені кошти Петру вдалося оплатити одну зі своїх операцій.
Оскільки більшу частину свого життя Петро провів у лікарнях, він добре знає, як важко хворим дітям і їхнім сім’ям. Тому він мріє допомагати іншим. Одного разу на Різдво Петро разом з мамою спекли 400 булочок і відвезли їх до Рівненської дитячої лікарні. З того часу його прозвали волонтером.
Історія Петра – це справжнє натхнення для всіх нас. Вона нагадує нам про те, що навіть у найскладніші часи потрібно вірити в краще. Хлопець довів, що справжня сила – не в фізичних можливостях, а в силі духу.
Його приклад надихає нас цінувати кожен день, адже часто ми скаржимося на дрібниці, не усвідомлюючи, яка розкіш бути здоровим і мати можливість просто жити повноцінним життям.